Якщо всьому світу 96-та церемонія вручення нагород премії Академії кінематографічних мистецтв і наук запам’яталася цілком передбачуваною перемогою фільму «Оппенгеймер», то для нас це була подія, на якій Україні вручили першого «Оскара». І ця нагорода стала вже 24-ю для документальної стрічки Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі».
У промові під час вручення Чернов сказав, що він, певно, перший режисер на цій сцені, який не хотів робити свій фільм, а хотів би обміняти цю нагороду на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окупувала українських міст, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч його земляків і щоб Росія звільнила всіх заручників.
Утім, зазначає Мстислав Чернов, він не може змінити історію та минуле, тільки люди всі разом можуть виправити її, щоби правда перемогла й щоб людей Маріуполя та загиблих ніколи не забували, бо кіно формує спогади, а вони — історію. І завершив гаслом «Слава Україні!». І все було б чудово, але потім з’ясувалося, що з міжнародної телеверсії «Оскара» нагородження Чернова і його промову вирізали.
Утім, хто хотів отримати свято кіно — його отримав. І важко сперечатися щодо заслуженості перемоги Крістофера Нолана в режисерській категорії, його «Оппенгеймера» як найкращого фільму й визнання двох його акторів — Кілліана Мерфі за найкращу чоловічу роль і Роберта Дауні-молодшого за найкращу чоловічу роль другого плану. Сперечатися важко, але, звісно, кінофанати тільки це й роблять, як і звично дорікають Нолану, що він не вміє знімати жінок (їх і не відзначили) і що «Оппенгеймер» — це його не найкращий фільм, чи не так?).
Отже, цьогорічна церемонія якщо чимось приємно порадувала, то лише перемогою України, тоді як усе інше було такою собі голлівудською розвагою для самих себе. Усі дякували своїм піарникам та агентам, Кен співав, собака аплодував: типова голлівудська вечірка.
